П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

   19 грудня 2011 року м. Київ

 

Верховний Суд України у складі:

 

головуючого Жайворонок Т.Є.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С.,

Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В.,

Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І.,

Гусака М.Б., Ємця А.А., Заголдного В.В.,

Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Колесника П.І.,

Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І.,

Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П.,

Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І.,

Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П.,

Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б.,

Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі – ПАТ «ПриватБанк») про визнання дій щодо односторонньої зміни умов кредитного договору протиправними, вчинення певних дій та визнання пунктів договору нікчемними,

 

в с т а н о в и в : 

 

У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який неодноразово уточнювала, посилаючись на те, що 29 лютого 2008 року між нею та ПАТ «ПриватБанк» укладено договір про іпотечний кредит на поліпшення якості квартири. Банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за кредитним договором, направивши їй письмові повідомлення з порушенням вимог договору щодо порядку надіслання таких повідомлень. На підтвердження незаконності дій банку посилалася на ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Просила визнати незаконними дії ПАТ «ПриватБанк» щодо збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом; зобов’язати ПАТ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених сум за іпотечним кредитом; визнати недійсними (нікчемними) пп. 8.8, 8.9 договору про іпотечний кредит щодо права ПАТ «ПриватБанк» збільшувати процентну ставку за користування кредитом, вимагати дострокового погашення боргу та розірвати договір в односторонньому порядку; визнати недійсним  положення п. 5.2.4 договору по іпотечний кредит щодо права банку в односторонньому порядку розірвати договір у певних випадках; стягнути з ПАТ «ПриватБанк» на її користь 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди  та судові витрати у розмірі 4 тис. грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що право банку в односторонньому порядку змінювати в певних випадках розмір процентної ставки передбачено умовам укладеного між ним та ОСОБА_1 договору.

 Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня                   2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2011 року,  в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від                       23 грудня 2010 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження в указаній справі.

У вересні 2011 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції  одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. ст. 525, 651, 654, 1056-1 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, з клопотанням про поновлення строку на подання такої заяви.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від               17 жовтня 2011 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2011 року; допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання дій щодо односторонньої зміни умов кредитного договору протиправними, вчинення певних дій та визнання пунктів договору нікчемними для перегляду ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2011 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 31 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі; витребувано матеріали справи за вказаним  позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2011 року, від 27 липня                     2011 року, від 3 серпня 2011 року, від 30 серпня 2011 року, від 31 серпня 2011 року, ухвали судді  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 серпня 2011 року, від 8 серпня 2011 року, від 26 серпня 2011 року, посилаючись на те, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. ст. 525, 651, 654, 1056-1 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

 В основу доданих судових рішень покладено висновок про те, що дії банку зі збільшення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку є неправомірними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення задоволенню не  підлягає з таких підстав. 

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах  є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під час розгляду справи судом установлено, що 29 лютого 2008 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит                           НОМЕР_1, за умовами  якого банк надав ОСОБА_1 130 тис. грн. на поліпшення якості окремої квартири зі сплатою 15% річних за користування кредитом. Згідно з додатком НОМЕР_2 до кредитного договору розмір щомісячного  платежу складає 2 348 грн. 60 коп. 

Пунктами 8.8, 8.9 договору про іпотечний кредит передбачено, що новий розмір процентної ставки за користування кредитом може бути збільшений кредитором у разі: порушення позичальником кредитної дисципліни; погіршення фінансового стану позичальника, що документально підтверджено; здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами/кредитами або зміни у грошово-кредитній політиці Національного банку України, підвищення ставки за кредитами кредиторів України у відповідній валюті та підвищення ставки більш ніж на                      3 відсоткових пункту бланковими вкладами «овернайт» Національного банку України (далі – НБУ) з дати укладення цього договору чи останнього перегляду відсоткової ставки. Таке збільшення відбувається в наступному порядку: кредитор не пізніше ніж за 14 календарних днів  до збільшення розміру процентної ставки повідомляє позичальника про встановлення її  нового розміру, дати початку дії такої ставки шляхом направлення поштою відповідного рекомендовано листа на адресу позичальника; такий новий розмір процентної ставки починає діяти з дати, вказаної в повідомленні, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору; у разі незгоди з таким збільшенням позичальник не пізніше 7 днів до дати початку дії нової процентної ставки письмово повідомляє кредитора про свою незгоду; у випадку вчасного отримання кредитором такого повідомлення договір вважається розірваним з визначеної кредитором дати початку дії нової процентної ставки і в цю ж дату позичальник зобов’язаний повернути кредитору всю суму кредиту, винагороду та проценти за фактичний строк користування ним. 

Пунктом 5.2.4 договору про іпотечний кредит передбачено випадки, у яких кредитор може вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та інших платежів за цим договором шляхом направлення повідомлення із зазначенням дати про дострокове розірвання договору. 

Листом від 8 серпня 2008 року НОМЕР_3 ПАТ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_1 про збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за договором про іпотечний кредит з 29 серпня 2008 року до 25,08 % річних, посилаючись на те, що банком видано позичальникові кредит на придбання нерухомості, та що Державна іпотечна установа відмовилась рефінансувати іпотечні кредити банку, що призводить до виникнення збитків банку.

Під час судового  розгляду ОСОБА_1 не заперечувала, що з першим підвищенням процентної ставки вона погодилась.

Листом від 25 грудня 2008 року НОМЕР_4 «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_1 про збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за договором про іпотечний кредит з 1 лютого 2009 року до 30% річних, посилаючись на декілька підстав такого збільшення.

За змістом позовної заяви указаний лист ОСОБА_1 отримала 8 січня                   2009 року.

Листом від 12 лютого 2009 року  позивачка висловила банку свою незгоду з таким підвищенням процентної ставки.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження в справі, касаційний суд  погодився з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те,  що договір про іпотечний кредит був укладений сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного на час укладення договору законодавства. Рішення банку про збільшення процентної ставки з 1 лютого 2009 року прийнято ним до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року №  661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким внесено зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та доповнено ЦК України ст. 1056-1, а тому зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Про зміну відсоткової ставки ОСОБА_1 була повідомлена банком у встановленому кредитним договором порядку. 

 Відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи,   що судом касаційної інстанції  правильно застосовані норми матеріального права,  у задоволенні заяви  ОСОБА_1. необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України

 

  

постановив:

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                   23 червня 2011 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

 

Головуючий Т.Є.Жайворонок

Судді М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

С.М. Вус

Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська

Л.І. Григор’єва

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

М.Б. Гусак

А.А. Ємець

В.В. Заголдний

Г.В. Канигіна

М.Р. Кліменко

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

О.А. Коротких

В.І. Косарєв

О.В. Кривенда О.Т. Кузьменко

Н.П. Лященко

 В.Л. Маринченко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

В.Ф. Пивовар

П.П. Пилипчук

О.І. Потильчак

Б.М. Пошва

О.Б. Прокопенко

А.І. Редька

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

А.М. Скотарь

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов

В.Ф. Школяров

А.Г. Ярема